розбійний
РОЗБІЙНИЙ, а, е. Стос. до розбою. Не піратські походи мені у розбійнім ввижались вогні. Лише щастя тим людям бажав - А не крові, знущань і заграв! (Брат., Пісня.., 1953, 84); На землі, між камінням, кров і розвіяне пір'я - покидьки від сніданку. Роман затиснув губи. Якусь мить він постояв на місці розбійного бенкету, потім тихо рушив далі (Донч., II, 1956, 276); // Який займається розбоєм. Народи! Дружними рядами Проти розбійних ворогів, Бо правда - в нас, бо правда - з нами, Бо з нами сонце всіх віків! (Рильський, II, 1960, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбійний | розбійна | розбійне | розбійні |
Родовий | розбійного | розбійної | розбійного | розбійних |
Давальний | розбійному | розбійній | розбійному | розбійним |
Знахідний | розбійний, розбійного | розбійну | розбійне | розбійні, розбійних |
Орудний | розбійним | розбійною | розбійним | розбійними |
Місцевий | на/у розбійному, розбійнім | на/у розбійній | на/у розбійному, розбійнім | на/у розбійних |