розгарячілий
РОЗГАРЯЧІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розгарячіти; // у знач. прикм. Петро Антонович гладив розгарячілу доньчину голівку (М. Ол., Леся, 1960, 37); Грубий брук примусив припинити розгарячілого коня (Ле, Ю. Кудря, 1956, 83); Розгарячілий Максим зайшов до кімнати. Кинувши від порога слова привітання, не переводячи подиху, запитав: - Ну, як мої вірші? (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 217).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгарячілий | розгарячіла | розгарячіле | розгарячілі |
Родовий | розгарячілого | розгарячілої | розгарячілого | розгарячілих |
Давальний | розгарячілому | розгарячілій | розгарячілому | розгарячілим |
Знахідний | розгарячілий, розгарячілого | розгарячілу | розгарячіле | розгарячілі, розгарячілих |
Орудний | розгарячілим | розгарячілою | розгарячілим | розгарячілими |
Місцевий | на/у розгарячілому, розгарячілім | на/у розгарячілій | на/у розгарячілому, розгарячілім | на/у розгарячілих |