розгаслий
РОЗГАСЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розгаснути, розгасти. Нічого, по-вашому, ця латка асфальту не дає? Ніщо він, по-вашому, цей п'ятачковий острівець в порівнянні з морем чорноземів з маслянисто-чорними ріками розгаслих на цілу зиму та осінь шляхів? (Гончар, Тронка, 1963, 124); // у знач. прикм. По розгаслій дорозі йти було важко; версту по версті місив ногами Давид, на кожному кроці провалюючись у талому снігу (Головко, II, 1957, 178).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгаслий | розгасла | розгасле | розгаслі |
Родовий | розгаслого | розгаслої | розгаслого | розгаслих |
Давальний | розгаслому | розгаслій | розгаслому | розгаслим |
Знахідний | розгаслий, розгаслого | розгаслу | розгасле | розгаслі, розгаслих |
Орудний | розгаслим | розгаслою | розгаслим | розгаслими |
Місцевий | на/у розгаслому, розгаслім | на/у розгаслій | на/у розгаслому, розгаслім | на/у розгаслих |