розгодований
РОЗГОДОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгодувати; // у знач. прикм. Уля чомусь дивилась, як смугастий Сидір, розгодований кіт, помахуючи пухнастим хвостом, одноманітно мурчав і терся об ноги хазяйки (Логв., Літа.., 1960, 58); На порозі з'явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (Гончар, Тронка, 1963, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгодований | розгодована | розгодоване | розгодовані |
Родовий | розгодованого | розгодованої | розгодованого | розгодованих |
Давальний | розгодованому | розгодованій | розгодованому | розгодованим |
Знахідний | розгодований, розгодованого | розгодовану | розгодоване | розгодовані, розгодованих |
Орудний | розгодованим | розгодованою | розгодованим | розгодованими |
Місцевий | на/у розгодованому, розгодованім | на/у розгодованій | на/у розгодованому, розгодованім | на/у розгодованих |