розгойдуваний
РОЗГОЙДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгойдувати. Два ряди ліхтарів, розгойдуваних вітром, утворювали два ряди немовби підвішених у повітрі мечів, які хвилеподібно рухалися (Наука.., 5, 1958, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгойдуваний | розгойдувана | розгойдуване | розгойдувані |
Родовий | розгойдуваного | розгойдуваної | розгойдуваного | розгойдуваних |
Давальний | розгойдуваному | розгойдуваній | розгойдуваному | розгойдуваним |
Знахідний | розгойдуваний, розгойдуваного | розгойдувану | розгойдуване | розгойдувані, розгойдуваних |
Орудний | розгойдуваним | розгойдуваною | розгойдуваним | розгойдуваними |
Місцевий | на/у розгойдуваному, розгойдуванім | на/у розгойдуваній | на/у розгойдуваному, розгойдуванім | на/у розгойдуваних |