розгонистість
РОЗГОНИСТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. розгонистий. Підходить [Лукія Назарівна] до робітників, здоровкається. В рухах, у мові є якась природна гідність, розгонистість (Гончар, Тронка, 1963, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розгонистість | розгонистості |
Родовий | розгонистості, розгонистости | розгонистостей |
Давальний | розгонистості | розгонистостям |
Знахідний | розгонистість | розгонистості |
Орудний | розгонистістю | розгонистостями |
Місцевий | на/у розгонистості | на/у розгонистостях |
Кличний | розгонистосте | розгонистості |