розгудити
РОЗГУДИТИ, джу, диш, док., перех., розм., заст. Знеславивши кого-небудь, розлучити.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгуджу | розгудимо |
2 особа | розгудиш | розгудите |
3 особа | розгудить | розгудять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розгудив | розгудили |
Жіночий рід | розгудила | |
Середній рід | розгудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгудьмо | |
2 особа | розгудь | розгудьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розгудивши |