розгуканий
РОЗГУКАНИЙ, а, е, рідко. 1. Який вийшов з нормального стану. Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (Стеф., III, 1954, 227).
2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи). Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (Фр., VI, 1951, 85); Черемош гуде, грізний, дужий, розгуканий (Круш., Буденний хліб.., 1960, 392).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгуканий | розгукана | розгукане | розгукані |
Родовий | розгуканого | розгуканої | розгуканого | розгуканих |
Давальний | розгуканому | розгуканій | розгуканому | розгуканим |
Знахідний | розгуканий, розгуканого | розгукану | розгукане | розгукані, розгуканих |
Орудний | розгуканим | розгуканою | розгуканим | розгуканими |
Місцевий | на/у розгуканому, розгуканім | на/у розгуканій | на/у розгуканому, розгуканім | на/у розгуканих |