роззолочений
РОЗЗОЛОЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззолотити. Хмара виповзла з забузьких польських полів, захопила західний обрій і, зсупивши два кінці, роззолочені зсередини сонцем, як дрімучі брови, переповзла державний кордон на цей бік (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 72).
2. у знач. прикм. Розшитий або окантований золотом, позолотою. Щоб приховати збудження від розмови, взявся [Моторний] приладнати на видному місці новий роззолочений прапор (Ле, Право.., 1957, 37); Олександра Григоровича посадовили в роззолоченому кріслі (Полт., Повість.., 1960, 315); // Іскристий (про вино). Добрі друзі ллють в бокали Роззолочене вино (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роззолочений | роззолочена | роззолочене | роззолочені |
Родовий | роззолоченого | роззолоченої | роззолоченого | роззолочених |
Давальний | роззолоченому | роззолоченій | роззолоченому | роззолоченим |
Знахідний | роззолочений, роззолоченого | роззолочену | роззолочене | роззолочені, роззолочених |
Орудний | роззолоченим | роззолоченою | роззолоченим | роззолоченими |
Місцевий | на/у роззолоченому, роззолоченім | на/у роззолоченій | на/у роззолоченому, роззолоченім | на/у роззолочених |