роззявляка
РОЗЗЯВЛЯКА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззява. Роззявляка, чого ти тут стоїш! тут тебе вовки поснідають (Номис, 1864, № 6584); Ой у лісі на орісі Сухая ломака, - Один писар у хуторі, Да й той роззявляка (Чуб., V, 1874, 1178); [Орлик:] «Мене там вперше куля охрестила»! Знайшов, чим хвалитися. Мовляв, їхала роззявляка та проворняці дишлом в рот... (Лев., Драми.., 1967, 94).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | роззявляка | роззявляки |
Родовий | роззявляки | роззявляк |
Давальний | роззявляці | роззявлякам |
Знахідний | роззявляку | роззявляк |
Орудний | роззявлякою | роззявляками |
Місцевий | на/у роззявляці | на/у роззявляках |
Кличний | роззявляко | роззявляки |