розкладник
РОЗКЛАДНИК, а, ч . 1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 103).
2. перен. Той, хто сприяє моральному занепадові, розладові, дезорганізації кого-небудь. Проти недоумкуватих феодалів, проти церковних забобонів, противників прогресивних ідей і понять - ну, звичайно ж, він [Ш. Руставелі] розкладник (Тич., III, 1957,61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкладник | розкладники |
Родовий | розкладника | розкладників |
Давальний | розкладникові, розкладнику | розкладникам |
Знахідний | розкладник, розкладника | розкладники, розкладників |
Орудний | розкладником | розкладниками |
Місцевий | на/у розкладнику | на/у розкладниках |
Кличний | розкладнику | розкладники |