розкотистий
РОЗКОТИСТИЙ, а, е. 1. Гучний і переривчастий, з розкотами (у 2 знач.). Налетів вітер, закрутило, завихоріло в горах. Гримнуло розкотистим громом (Цюпа, Краяни, 1971, 161); Розлігся тяжкий розкотистий вибух (Голов., Тополя.., 1965, 295); Чути ще в сінях його розкотистий бас (Довж., І, 1958, 116); Від Михасевого жарту хлопці та дівчата вибухнули розкотистим ха-ха-ха... (Чорн., Визвол. земля, 1959, 82).
2. З розлогою, широкою, рівною поверхнею. Розкотисті площі.
3. заст. Легкий на ходу (про бричку, віз і т. ін.). Цей віз розкотистий (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкотистий | розкотиста | розкотисте | розкотисті |
Родовий | розкотистого | розкотистої | розкотистого | розкотистих |
Давальний | розкотистому | розкотистій | розкотистому | розкотистим |
Знахідний | розкотистий, розкотистого | розкотисту | розкотисте | розкотисті, розкотистих |
Орудний | розкотистим | розкотистою | розкотистим | розкотистими |
Місцевий | на/у розкотистому, розкотистім | на/у розкотистій | на/у розкотистому, розкотистім | на/у розкотистих |