розкумекування
РОЗКУМЕКУВАННЯ, я, с., фам. Дія за знач. розкумекувати. Хлібороби-нуждарі [з оповідання С. Васильченка «Мужицька арихметика»] поглинуті читанням, розкумекуванням шкільного задачника з арифметики (Рад. Укр., 8.I 1964, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкумекування | розкумекування |
Родовий | розкумекування | розкумекувань |
Давальний | розкумекуванню | розкумекуванням |
Знахідний | розкумекування | розкумекування |
Орудний | розкумекуванням | розкумекуваннями |
Місцевий | на/у розкумекуванні | на/у розкумекуваннях |
Кличний | розкумекування | розкумекування |