розкумекувати
РОЗКУМЕКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУМЕКАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., фам. Те саме, що розбиратися 1, 2. Кожний, хто обертався і розку-мекував, у чім справа, негайно забував за Рідкодуба й прилучав свій сміх до гурту (Кир., Вибр., 1960, 207); Хтось заплескав в долоні, хтось розсміявся, а Пацьоренко, не розкумекавши, допитувався: - Що він сказав? (Збан., Переджнив'я, 1960, 313).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкумекую | розкумекуємо |
2 особа | розкумекуєш | розкумекуєте |
3 особа | розкумекує | розкумекують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкумекуватиму | розкумекуватимемо |
2 особа | розкумекуватимеш | розкумекуватимете |
3 особа | розкумекуватиме | розкумекуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розкумекував | розкумекували |
Жіночий рід | розкумекувала | |
Середній рід | розкумекувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкумекуймо | |
2 особа | розкумекуй | розкумекуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розкумекуючи | |
Минулий час | розкумекувавши |