розлучений
РОЗЛУЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розлучити. Люди, що скоро два роки були розлучені з сім'ями, тепер одержували від них листи (Шер., В партиз. загонах, 1947, 95); // розлучено, безос. присудк. сл. Олеся стоїть у старій свитині, стоїть сама одна, розлучено її з чоловіком (Вовчок, І, 1955, 30).
2. у знач. ім. розлучений, ного, ч.; розлучена, ної, ж . Той (та), що розірвав (розірвала) шлюб. Шлюбний склад населення. Що це означає? В демографії під цим розуміють кількість чоловіків і жінок, які перебувають у шлюбі, холостяків і дівчат, розлучених та овдовілих (Наука.., 10, 1971, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розлучений | розлучені |
Родовий | розлученого | розлучених |
Давальний | розлученому | розлученим |
Знахідний | розлученого | розлучених |
Орудний | розлученим | розлученими |
Місцевий | на/у розлученому, розлученім | на/у розлучених |
Кличний | розлучений | розлучені |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розлучений | розлучена | розлучене | розлучені |
Родовий | розлученого | розлученої | розлученого | розлучених |
Давальний | розлученому | розлученій | розлученому | розлученим |
Знахідний | розлучений, розлученого | розлучену | розлучене | розлучені, розлучених |
Орудний | розлученим | розлученою | розлученим | розлученими |
Місцевий | на/у розлученому, розлученім | на/у розлученій | на/у розлученому, розлученім | на/у розлучених |