розлючення
РОЗЛЮЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. розлютити і розлютитися.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розлючення | розлючення |
Родовий | розлючення | розлючень |
Давальний | розлюченню | розлюченням |
Знахідний | розлючення | розлючення |
Орудний | розлюченням | розлюченнями |
Місцевий | на/у розлюченні | на/у розлюченнях |
Кличний | розлючення | розлючення |