розмагнічений
РОЗМАГНІЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розмагнітити.
2. у знач. прикм. Позбавлений магнітних властивостей (про яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін.). Розмагнічена сталь.
3. у знач. прикм., перен., розм. Позбавлений активності, енергії; безвольний, бездіяльний, пасивний; // Позбавлений смислової насиченості, гостроти. Один пише так, ніби на звалища зносить оберемки розмагнічених слів - мертвих шаблонів, а в другого - всі слова намагнічені, між ними діє велика сила зчеплення (Літ. Укр., 11.V 1971, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмагнічений | розмагнічена | розмагнічене | розмагнічені |
Родовий | розмагніченого | розмагніченої | розмагніченого | розмагнічених |
Давальний | розмагніченому | розмагніченій | розмагніченому | розмагніченим |
Знахідний | розмагнічений, розмагніченого | розмагнічену | розмагнічене | розмагнічені, розмагнічених |
Орудний | розмагніченим | розмагніченою | розмагніченим | розмагніченими |
Місцевий | на/у розмагніченому, розмагніченім | на/у розмагніченій | на/у розмагніченому, розмагніченім | на/у розмагнічених |