розманіжитися
РОЗМАНІЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм. 1. Почати надто манірно поводитися, виявляючи неприродну ніжність, зайву сентиментальність. [Катря:] Ходім вже, мій голубчику волохатенький, в хату. (Лащиться до нього). [Яким:] Ач, розманіжилась! (Крон., II, 1958, 352); // Стати надто чутливим, сентиментальним. - Сину мій, дитино,- здригаючись, впала йому на груди.- Це ж не тебе катують?..- Ану, виходьте звідси. Розманіжились. Дома теж зможете рюмсати! - гримнув на матір і сина Палилюлька (Стельмах, II, 1962, 87).
2. перен., розм. Розслабитися, стати млявим. Він трохи сп'янів і сидів похнюпившись, спустивши вниз руки.- Чого розманіжився? (Гр., II, 1963, 447).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розманіжуся | розманіжимося |
2 особа | розманіжишся | розманіжитеся |
3 особа | розманіжиться | розманіжаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розманіжився | розманіжилися |
Жіночий рід | розманіжилася | |
Середній рід | розманіжилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розманіжмося | |
2 особа | розманіжся | розманіжтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розманіжившись |