розмисел
РОЗМИСЕЛ, слу, ч. 1. Те саме, що роздум 1 - 3. [Мартіан:] Я вас прошу розважити спокійно, з холодним розмислом, сю просту справу (Л. Укр., III, 1952, 327); Після недовгого розмислу і вагань Петро так і зробив. Вернувся додому, закінчив семирічку (Вол., Озеро.., 1959, 35); Батько мовчав, заглиблений у свої розмисли (Кач., Вибр., 1947, 113).
2. розм. Свідомість, здатність свідомо сприймати навколишнє. Коли зір і розмисел сяк-так повертають до Юри, він, нарешті, бачить своїх друзів і ворогів (Смолич, II, 1958, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розмисел | розмисли |
Родовий | розмислу | розмислів |
Давальний | розмислові, розмислу | розмислам |
Знахідний | розмисел | розмисли |
Орудний | розмислом | розмислами |
Місцевий | на/у розмислі | на/у розмислах |
Кличний | розмисле | розмисли |