рознос
РОЗНОС, у, ч . 1. Дія за знач. рознести, розносити 1, 6, 7.
2. розм. Суворе повчання, гостра критика, осуд. [Дремлюга:] Я сьогодні такий рознос учинив - до смерті пам'ятатимуть! (Корн., II, 1955, 293); Цілий день Горобець сидів на уроках, щось записував, побував і в мене на уроці. Я ждав розносу, а він сказав: «Добре» (Збан., Малин. дзвін, 1958, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рознос | розноси |
Родовий | розносу | розносів |
Давальний | розносові, розносу | розносам |
Знахідний | рознос | розноси |
Орудний | розносом | розносами |
Місцевий | на/у розносі | на/у розносах |
Кличний | розносе | розноси |