розпирати
РОЗПИРАТИ, аю, аєш, недок., РОЗПЕРТИ, зіпру, зіпреш, док., перех. 1. Тиском, напором зсередини викликати розширення, збільшення в об'ємі чого-небудь. - Раби не чують, сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Л. Укр., II, 1951, 242); Соковита трава розпирає їм [коровам] боки, і вони ремигають (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 200); // безос., розм. Робити здутим; роздувати. Їмо було собі, як тільки в вікна світ, Що іноді аж розіпре живіт (Г.-Арт., Байки.., 1958, 145); // безос., розм. Викликати опух; розпухати. - Заболіла в мене нога.. Розперло мені її в коліні (Барв., Опов.., 1902, 222); // безос., розм. Починати дуже товстіти; ставати надмірно товстим, гладким. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! (Стор., І, 1957, 57).
2. перен., розм. Руйнувати, порушувати цілісність чого-небудь. Здавалося, що величезна хвиля тих голосів розпирає стіни старої церковці (Фр., II, 1950, 196); Дерева нависали над оградою, як тучі, місцями аж розпираючи її зсередини своїм гіллям (Гончар, Таврія, 1952, 167); Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою - батечки, розперли й загони (Стор., І, 1957, 197); В могилі я... знаю, вже бачу - в могилі... Устати б, розперти, розбити труну (Олесь, Вибр., 1958, 403).
3. перен. Оволодівати ким-небудь, переповнювати, охоплювати когось (про почуття, стан, настрій, думки і т. ін.). Максим вискочив у коридор, як опечений. Злість розпирала його, клекотіла в грудях (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 112); Полікарповича розпирало обурення (Ряб., Золототисячник, 1948, 152).
@ Туга (радість, обурення, лють, сміх, неприязнь і т. ін.) розпирає груди (душу, серце і т. ін.) кому - когось охоплює, переповнює якесь сильне почуття. Вона живе в мені тепер якоюсь мрією, за котрою розпирає туга груди (Коб., II, 1956, 80); Цілий день радість розпирала мені груди (Панч, На калин. мості, 1965, 15); Обурення і сміх разом розпирають дівочу душу, але вона.. насупилась, гримнула на парубка: - Безсовісний ти, Левку..! (Стельмах, І, 1962, 152); Цікавість розбирала мене, і глуха неприязнь уже не лише до господині, а й до господаря розпирали серце (Збан., Малин. дзвін, 1958, 21).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпираю | розпираємо |
2 особа | розпираєш | розпираєте |
3 особа | розпирає | розпирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпиратиму | розпиратимемо |
2 особа | розпиратимеш | розпиратимете |
3 особа | розпиратиме | розпиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розпирав | розпирали |
Жіночий рід | розпирала | |
Середній рід | розпирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпираймо | |
2 особа | розпирай | розпирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розпираючи | |
Минулий час | розпиравши |