розпитувати
РОЗПИТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПИТАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Звертатися до когось із запитаннями, намагаючись довідатися про кого-, що-небудь. Ішли, розмовляли. Василько розпитував, а дядя Василь розповідав (Дор., Не повтори.., 1968, 163); Тамара відчувала, що матері кортить розпитати, де вона була (Хижняк, Тамара, 1959, 76); // Дізнаватися, довідуватися про кого-, що-небудь, запитуючи багатьох людей. [Xотина:] Розпитувала я по людях: всі Романа шанують і почитують. Кажуть, що й тихий, і ввічливий (Кроп., II, 1958, 67); Хаєцький на ходу розпитує поранених про свій полк, про становище (Гончар, III, 1959, 359); - Ти не знаєш, що то за люди паничі. Коли не знаєш, то розпитай людей (Н.-Лев., II, 1956, 61).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпитую | розпитуємо |
2 особа | розпитуєш | розпитуєте |
3 особа | розпитує | розпитують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпитуватиму | розпитуватимемо |
2 особа | розпитуватимеш | розпитуватимете |
3 особа | розпитуватиме | розпитуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розпитував | розпитували |
Жіночий рід | розпитувала | |
Середній рід | розпитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпитуймо | |
2 особа | розпитуй | розпитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розпитуючи | |
Минулий час | розпитувавши |