розпластаний
РОЗПЛАСТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпластати. Літак мчав униз, до землі, і вітер свистів під широко розпластаними крилами (Собко, Зор. крила, 1950, 264); Підняв [Петру] її з землі і побачив, що то не хустка, а розпластаний вітром аркуш паперу (Чаб., Балкан. весна, 1960, 409).
2. у знач. прикм. Який лежить пластом, навзнак або на грудях, обличчям донизу. Уся підлога була вкрита розпластаними та скарлюченими людськими тілами (Збан., Єдина, 1959, 121).
3. у знач. прикм., розм. Який витягнувся в стрімкому русі (перев. про коней). Промигнув, щось белькочучи, якийсь дядько, а ми все стрибали на розпластаних конях униз (Панч, II, 1956, 63).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпластаний | розпластана | розпластане | розпластані |
Родовий | розпластаного | розпластаної | розпластаного | розпластаних |
Давальний | розпластаному | розпластаній | розпластаному | розпластаним |
Знахідний | розпластаний, розпластаного | розпластану | розпластане | розпластані, розпластаних |
Орудний | розпластаним | розпластаною | розпластаним | розпластаними |
Місцевий | на/у розпластаному, розпластанім | на/у розпластаній | на/у розпластаному, розпластанім | на/у розпластаних |