розплідник
РОЗПЛІДНИК, а, ч. 1. Спеціалізоване племінне господарство для розмноження й вирощування тварин. Він запропонував з завтрашнього ранку розпочати огляд рибного розплідника (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 42); Світову славу здобули племінні бджоли, виведені в розплідниках Радянського Союзу (Ком. Укр., 2, 1966, 80).
2. перен. Те, що є місцем зосередження або джерелом чого-небудь; розсадник. - Буде не королівська канцелярія, а розплідник ушляхетненого хамства.., - шепнув на вухо Замойському Валентин Калиновський (Тулуб, Людолови, II, 1957, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розплідник | розплідники |
Родовий | розплідника | розплідників |
Давальний | розплідникові, розпліднику | розплідникам |
Знахідний | розплідник | розплідники |
Орудний | розплідником | розплідниками |
Місцевий | на/у розпліднику | на/у розплідниках |
Кличний | розпліднику | розплідники |