розпорядчий
РОЗПОРЯДЧИЙ, а, е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.). Маса повинна мати право висувати всіх без винятку робітничих членів маси на розпорядчі функції (Ленін, 36, 1973, 148); Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік є Рада Міністрів СРСР (Конст. СРСР, 1963, 15); На залізничних станціях і окремих заводах створювались розпорядчі і бойові комітети (Іст. УРСР, І, 1953, 605).
Розпорядче засідання - попереднє засідання, на якому розглядаються питання, пов'язані з наступним вирішенням справи. Ще в кінці серпня його справу розглянуло розпорядче засідання ревтрибуналу (Збан., Сеспель, 1961, 257).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпорядчий | розпорядча | розпорядче | розпорядчі |
Родовий | розпорядчого | розпорядчої | розпорядчого | розпорядчих |
Давальний | розпорядчому | розпорядчій | розпорядчому | розпорядчим |
Знахідний | розпорядчий, розпорядчого | розпорядчу | розпорядче | розпорядчі, розпорядчих |
Орудний | розпорядчим | розпорядчою | розпорядчим | розпорядчими |
Місцевий | на/у розпорядчому, розпорядчім | на/у розпорядчій | на/у розпорядчому, розпорядчім | на/у розпорядчих |