розпутувати
РОЗПУТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУТАТИ, аю, аєш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що розплутувати. Грек.. почав розпутувати ланцюг, ув'язувати мотуззя (Коцюб., І, 1955, 391); // перен. Розгадувати, з'ясовувати для себе що-небудь. О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку, що темною хмарою виринала перед ним (Фр., VII, 1951, 131).
2. Звільняти від пут. Розпутувати коней; * Образно. Яшко на мить одну розпутав погляд свій і пустив по столу, по обличчях (Головко, І, 1957, 144).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпутую | розпутуємо |
2 особа | розпутуєш | розпутуєте |
3 особа | розпутує | розпутують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпутуватиму | розпутуватимемо |
2 особа | розпутуватимеш | розпутуватимете |
3 особа | розпутуватиме | розпутуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розпутував | розпутували |
Жіночий рід | розпутувала | |
Середній рід | розпутувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпутуймо | |
2 особа | розпутуй | розпутуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розпутуючи | |
Минулий час | розпутувавши |