розруб
РОЗРУБ, у, ч. 1. Дія за знач. розрубати, розрубувати 1. Тепер розруб жорсткого шкіртовару і виготовлення деталей низу, кроєння верху і пошиття заготовок централізовано на головному підприємстві [фірми «Прогрес»] (Рад. Укр., 12.ХІІ 1962, 1).
2. Місце, по якому розрубано що-небудь.
3. заст. Розподіл. - Коли на вас накладуть будь-який податок, ви самі повинні зробити розруб між майстрами - по-справедливому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 176).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розруб | розруби |
Родовий | розрубу | розрубів |
Давальний | розрубові, розрубу | розрубам |
Знахідний | розруб | розруби |
Орудний | розрубом | розрубами |
Місцевий | на/у розрубі | на/у розрубах |
Кличний | розрубе | розруби |