розсвітання
РОЗСВІТАННЯ, я, с., поет. Розсвіт. Прощай, годино розсвітання За вічним снігом на горі, І явори над Алазанню, Як вартові богатирі (Мал., Звенигора, 1959, 25); Ти мене кличеш звечора й зрання, Ти мене кличеш пізньої ночі, Ти мене кличеш в ясне розсвітання, Думи мені повіряєш пророчі (Забашта, Квіт.., 1960, 70); І зливались в синіх далях З ясновидим розсвітанням Над Дніпром вогнів заграви, Дальні сяйва Дніпрогесу (Ус., На.. берегах, 1951, 164).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розсвітання | розсвітання |
Родовий | розсвітання | розсвітань |
Давальний | розсвітанню | розсвітанням |
Знахідний | розсвітання | розсвітання |
Орудний | розсвітанням | розсвітаннями |
Місцевий | на/у розсвітанні | на/у розсвітаннях |
Кличний | розсвітання | розсвітання |