розсмішений
РОЗСМІШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розсмішити. Солдати, розсмішені цим несподіваним жартом, що повертав їм ілюзію звичайного життя, трохи заспокоїлись (Мик., II, 1957, 277).
2. у знач. прикм. Який виражає сміх; усміхнений. Щойно Владко, поглянувши довкола, побачив розсмішені обличчя і зрозумів, що діється (Фр., VI, 1951, 171); Очі [Молокана] благали, молили не гнати його від вікна. Вони, наперекір розсмішеним губам, були серйозні, добрі й навіть не п'яні (Ле, Міжгір'я, 1953, 333).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розсмішений | розсмішена | розсмішене | розсмішені |
Родовий | розсмішеного | розсмішеної | розсмішеного | розсмішених |
Давальний | розсмішеному | розсмішеній | розсмішеному | розсмішеним |
Знахідний | розсмішений, розсмішеного | розсмішену | розсмішене | розсмішені, розсмішених |
Орудний | розсмішеним | розсмішеною | розсмішеним | розсмішеними |
Місцевий | на/у розсмішеному, розсмішенім | на/у розсмішеній | на/у розсмішеному, розсмішенім | на/у розсмішених |