розсмішити
РОЗСМІШИТИ, шу, шиш, док., перех. Викликати сміх, примусити сміятися. Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись - Онисько уже й розсмішив (Мирний, III, 1954, 44); Дівкою Оксана була скрізь весела та смішлива і така, що як було захоче, то всякого розсмішить, як почне всіх передражнювати або складати пісні (Григ., Вибр., 1959, 246); Розповідь про несподівану пригоду, що розсмішила тоді Тамару, була повчальною (Хижняк, Тамара, 1959, 129).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розсмішу | розсмішимо |
2 особа | розсмішиш | розсмішите |
3 особа | розсмішить | розсмішать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розсмішив | розсмішили |
Жіночий рід | розсмішила | |
Середній рід | розсмішило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розсмішімо | |
2 особа | розсміши | розсмішіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розсмішивши |