розстановка
РОЗСТАНОВКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. розстановити, розстановлювати, розстановляти. Захар намагався бути уважним до інформації політрука, придивлявся до бійців на розстановці і маскуванні мін (Ле, Право.., 1957, 164); Добір, виховання і розстановка кадрів були, є і залишаться одним з найважливіших завдань партійних організацій (Ком. Укр., 1, 1969, 25).
2. Порядок, послідовність у розміщенні чого-небудь.
3. Короткі перерви, паузи у вимові звуків, слів. Професор відразу ж впізнав свою колишню студентку, порадів їй, повів дружню розмову.. - Розповідайте, як на екзамені, з почуттям, з толком, з розстановкою (Збан., Переджнив'я, 1960, 297).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розстановка | розстановки |
Родовий | розстановки | розстановок |
Давальний | розстановці | розстановкам |
Знахідний | розстановку | розстановки |
Орудний | розстановкою | розстановками |
Місцевий | на/у розстановці | на/у розстановках |
Кличний | розстановко | розстановки |