розхвилювати
РОЗХВИЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, великий неспокій. Не втрималась вона і розхвилювала Лукію, розповіла їй усе про матір (Донч., III, 1956, 91); Шевченка зворушила й розхвилювала така тепла зустріч і те, що вперше після нестерпно важкої подорожі і огидного каземату він нарешті знов опинився в затишній кімнаті, серед земляків (Тулуб, В степу.., 1964, 43); [Цвіркун (до Лесі) :] Тут у нас, у Ніжині, об'явився граф - молодий, вродливий, що розхвилював усіх ніжинських панянок (Коч., І, 1956, 82).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розхвилюю | розхвилюємо |
2 особа | розхвилюєш | розхвилюєте |
3 особа | розхвилює | розхвилюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розхвилював | розхвилювали |
Жіночий рід | розхвилювала | |
Середній рід | розхвилювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розхвилюймо | |
2 особа | розхвилюй | розхвилюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розхвилювавши |