розчухраний
РОЗЧУХРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розчухрати.
2. у знач. прикм., розм. Розкуйовджений, сплутаний і т. ін. (про волосся). Волочилися [Гава та Вовкун], мов неприкаяні, голі, брудні, нужденні, з позапада-ними [позападалими] лицями, розчухраним.. волоссям (Фр., III, 1950, 46); // З розкуйовдженим, сплутаним і т. ін. волоссям. Розчухраний, з піною на устах, задиханий, з переляканими очима, він міг вже самим своїм виглядом нагнати страху (Вільде, Пов. і опов., 1949, 92).
3. у знач. прикм., перен., розм. Розбитий, розтрощений.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розчухраний | розчухрана | розчухране | розчухрані |
Родовий | розчухраного | розчухраної | розчухраного | розчухраних |
Давальний | розчухраному | розчухраній | розчухраному | розчухраним |
Знахідний | розчухраний, розчухраного | розчухрану | розчухране | розчухрані, розчухраних |
Орудний | розчухраним | розчухраною | розчухраним | розчухраними |
Місцевий | на/у розчухраному, розчухранім | на/у розчухраній | на/у розчухраному, розчухранім | на/у розчухраних |