розшматований
РОЗШМАТОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розшматувати. Силою історичних обставин українські землі були розшматовані на кілька частин. І так тривало протягом сторіч (Рильський, III, 1956, 40); Козак був гнівний та сумний, а серце козацьке обурене та розшматоване (Вовчок, Вибр., 1946, 173); // у знач. прикм. Він співав, задумано дивлячись на розбиту вітрину, ніби там бачив не чужу вулицю з розшматованим засніженим трамваєм, а рідну зелену весну, коли шумлять дуби і зацвітають луки (Гончар, III, 1959, 274); В невеликому вибалку Білогруд побачив перекинуту гармату і розшматований, понівечений труп коня (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9).
2. у знач. прикм. Рваний, дірявий. Остап.. замахав крилами розшматованих рукавів, війнув ними, наче якась дивовижна нічна птиця, і голосно, нестримно зареготав (Епік, Тв., 1958, 305).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розшматований | розшматована | розшматоване | розшматовані |
Родовий | розшматованого | розшматованої | розшматованого | розшматованих |
Давальний | розшматованому | розшматованій | розшматованому | розшматованим |
Знахідний | розшматований, розшматованого | розшматовану | розшматоване | розшматовані, розшматованих |
Орудний | розшматованим | розшматованою | розшматованим | розшматованими |
Місцевий | на/у розшматованому, розшматованім | на/у розшматованій | на/у розшматованому, розшматованім | на/у розшматованих |