розшугати
РОЗШУГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Злякавши, примусити розлетітися, розбігтися і т. ін.; розполохати. [Свічкогас:] А ти би, отче, все ж таки притих, Дивись, ворон поснулих розшугаєш (Коч., П'єси, 1951, 65); *Образно. І мільйони поздоровлень Нам у відповідь летять... Та нікому ж їх ніколи Серед хмар не розшугать! (Ус., Листя.., 1956, 155).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розшугаю | розшугаємо |
2 особа | розшугаєш | розшугаєте |
3 особа | розшугає | розшугають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розшугав | розшугали |
Жіночий рід | розшугала | |
Середній рід | розшугало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розшугаймо | |
2 особа | розшугай | розшугайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розшугавши |