розшуковий
РОЗШУКОВИЙ, а, е. 1. Стос. до розшуку (у 1 знач.); // Який проводить розшук кого-, чого-небудь. До місця посадки [космічного корабля].. йшли вертольоти розшукової групи (Рад. Укр., 27.IV 1971, 2).
2. Те саме, що розвідувальний. - Ось тут, де був ресторан, ми пробурили нашу найщасливішу розшукову свердловину (Роб. газ., 24.XI 1964, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розшуковий | розшукова | розшукове | розшукові |
Родовий | розшукового | розшукової | розшукового | розшукових |
Давальний | розшуковому | розшуковій | розшуковому | розшуковим |
Знахідний | розшуковий, розшукового | розшукову | розшукове | розшукові, розшукових |
Орудний | розшуковим | розшуковою | розшуковим | розшуковими |
Місцевий | на/у розшуковому, розшуковім | на/у розшуковій | на/у розшуковому, розшуковім | на/у розшукових |