розімчати
РОЗІМЧАТИ, чу, чиш, док., перех., рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (Зеров, Вибр., 1966, 222); // розм. Розтягти по частинах. - Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! Такі й золоту гору розімчать! (Вовчок, І, 1955, 5).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розімчу | розімчимо |
2 особа | розімчиш | розімчите |
3 особа | розімчить | розімчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розімчав | розімчали |
Жіночий рід | розімчала | |
Середній рід | розімчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розімчімо | |
2 особа | розімчи | розімчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розімчавши |