розіпнутий
РОЗІПНУТИЙ, РОЗІПНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розіпнути. На залізному ліжечку.. лежала дівчинка років п'ятнадцяти, розіпнута, як на хресті (Тют., Вир, 1964, 428); *Образно. Скиглить ніч, промерзла й кострубата, розіпнена давно на сонячних мечах... (Сос., І, 1957, 54); // у знач. прикм. - Фаетон вже поданий, - обізвався Петро, держачи напоготові розіпнуте панове пальто (Н.-Лев., IV, 1956, 249); // розіпнуто, безос. присудк. сл. На стіні було розіпнуто великого білого папірця (Епік, Тв., 1958, 411).
2. у знач. прикм. Який лежить, широко, вільно розкинувши руки, ноги; // Який широко розставив ноги, розвів у сторони руки. Сержант стояв, розіпнутий в рамі дверей, мовби хотів дужими руками розіпхнути стіни вагона (Загреб., Шепіт, 1966, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розіпнутий | розіпнута | розіпнуте | розіпнуті |
Родовий | розіпнутого | розіпнутої | розіпнутого | розіпнутих |
Давальний | розіпнутому | розіпнутій | розіпнутому | розіпнутим |
Знахідний | розіпнутий, розіпнутого | розіпнуту | розіпнуте | розіпнуті, розіпнутих |
Орудний | розіпнутим | розіпнутою | розіпнутим | розіпнутими |
Місцевий | на/у розіпнутому, розіпнутім | на/у розіпнутій | на/у розіпнутому, розіпнутім | на/у розіпнутих |