рубач
РУБАЧ, а, ч. 1. Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб. - Гура! - кричать рубачі при кождім упадку такого лісового велетня, а відтак починається цюкання, велетня обрубують з галуззя і по утертій колії спускають долі горою на ріку, яка донесе його просто до машини (Фр., І, 1955, 364); Коли звалювали першого дуба - на хлопців дрібним холодним дощем бризнула роса. Сонячний промінь пробивався крізь гущавину віт, спалахував на лезах сокир, і тоді рубачі мружили очі (Тют., Вир, 1964, 243).
2. Робітник, що займається рубанням, подрібненням чого-небудь. Рубачі твердої шкіри.. зекономили за півмісяця від однієї до двох тисяч дециметрів товару (Веч. Київ, 24.II 1967, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рубач | рубачі |
Родовий | рубача | рубачів |
Давальний | рубачеві, рубачу | рубачам |
Знахідний | рубача | рубачів |
Орудний | рубачем | рубачами |
Місцевий | на/у рубачі, рубачу, рубачеві | на/у рубачах |
Кличний | рубачу | рубачі |