рудуватий
РУДУВАТИЙ, а, е. Трохи рудий. Коса в неї була буйна, хвиляста і не сива, а якась рудувата, вилиняла (Вас., II, 1959, 333); Над глибокими канавами, в яких блищала під зеленою ряскою рудувата вода, хилились гіллясті, розкішні верби (Збан., Переджнив'я, 1960, 135); Раптом загуркотіла ринва, по ній з балкона шугнув рудуватий хлопець (Ю. Янов., І, 1958, 226); Із кущика вилетіла сіренька, трохи рудувата пташка (Коп., Як вони.., 1948, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рудуватий | рудувата | рудувате | рудуваті |
Родовий | рудуватого | рудуватої | рудуватого | рудуватих |
Давальний | рудуватому | рудуватій | рудуватому | рудуватим |
Знахідний | рудуватий, рудуватого | рудувату | рудувате | рудуваті, рудуватих |
Орудний | рудуватим | рудуватою | рудуватим | рудуватими |
Місцевий | на/у рудуватому, рудуватім | на/у рудуватій | на/у рудуватому, рудуватім | на/у рудуватих |