рудяк
РУДЯК, у, ч., розм. 1. Що-небудь руде або поруділе. Тютюн-рудяк (Сл. Гр.).
2. Погано налите, плюскле зерно (перев. гречки, проса). Відходи гречки і проса, зокрема полову, в колгоспі старанно зберігають. Після очищення зерна всю полову і рудяк переносять для зберігання на сухі горища (Хлібороб Укр., 8, 1964, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рудяк | рудяки |
Родовий | рудяку | рудяків |
Давальний | рудякові, рудяку | рудякам |
Знахідний | рудяк | рудяки |
Орудний | рудяком | рудяками |
Місцевий | на/у рудяку | на/у рудяках |
Кличний | рудяку | рудяки |