рукодільниця
РУКОДІЛЬНИЦЯ, і, ж. Жінка, яка займається рукоділлям (у 2 знач.). [1-а дівчина:] А як чудово у вас сорочка вишивана! Купована? [Тетяна:] Ні, своєї роботи. [1-а дівчина:] Виходить, ви і рукодільниця? (Кроп., III, 1959, 233); // заст., нар.-поет. Примірна, старанна робітниця, трудівниця. [Виборний:] Яке у неї добре серце.., яка трудяща, яка рукодільниця (Котл., II, 1953, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рукодільниця | рукодільниці |
Родовий | рукодільниці | рукодільниць |
Давальний | рукодільниці | рукодільницям |
Знахідний | рукодільницю | рукодільниць |
Орудний | рукодільницею | рукодільницями |
Місцевий | на/у рукодільниці | на/у рукодільницях |
Кличний | рукодільнице | рукодільниці |