рунистий
РУНИСТИЙ1, а, е. З густою і довгою вовною (перев. про овець); вовнистий. Дихнув вітерець - і ожив стародавній той город: завештались люди, верблюди ревуть, голосить руниста отара (Дн. Чайка, Тв., 1960, 148).
РУНИСТИЙ2, а, е. Який росте густо, кущиться (про злаки і трави); густий, кущуватий. Мокрець - зілля рунисте, стелеться густо і коренисто (Сл. Гр.); Тракторист Сень сповіщає, що в бригаді Теклі рунистий хліб, вкорінився добре (Горд., Дівчина.., 1954, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рунистий | руниста | рунисте | рунисті |
Родовий | рунистого | рунистої | рунистого | рунистих |
Давальний | рунистому | рунистій | рунистому | рунистим |
Знахідний | рунистий, рунистого | рунисту | рунисте | рунисті, рунистих |
Орудний | рунистим | рунистою | рунистим | рунистими |
Місцевий | на/у рунистому, рунистім | на/у рунистій | на/у рунистому, рунистім | на/у рунистих |