ручний
РУЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до рука 1. Ручна робота; Ручний спосіб.
2. Який здійснюється руками, без застосування машин. Комплексна механізація приведе до ліквідації ручних вантажно-розвантажувальних робіт і виключить важку працю при виконанні основних і допоміжних виробничих операцій (Програма КПРС, 1961, 61); Для орієнтації корабля на випадок ручного керування космонавт використовує оптичний орієнтатор, який дає змогу визначати положення корабля у відношенні до Землі (Наука.., 5, 1961, 18); // Який приводять у дію руками. У Головатих були чималі ручні санки (Добр., Очак. розмир, 1965, 187); В довгій майстерні шипить ручний токарний станок, величезне колесо якого крутить хлопчак років дванадцяти (Стельмах, І, 1962, 113); // Який виготовляється руками. Ручне полотно.
^ Ручний м'яч - спортивна гра в м'яч між двома командами, учасники якої повинні руками закидати м'яч у ворота.
3. Такий, що можна нести в руках (про багаж, кладь і т. ін.). Хлопчик здав чемодан до камери схову ручного багажу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 119); // Який носять на руці, руках. Поглянувши на ручний годинник, навіть прискорив [Захар] ходу (Ле, Право.., 1957, 275).
4. Який звик до людини, не боїться її (про тварину). Білка наша зовсім ручна і з рук їжу бере (Коп., Як вони.., 1948, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ручний | ручна | ручне | ручні |
Родовий | ручного | ручної | ручного | ручних |
Давальний | ручному | ручній | ручному | ручним |
Знахідний | ручний, ручного | ручну | ручне | ручні, ручних |
Орудний | ручним | ручною | ручним | ручними |
Місцевий | на/у ручному, ручнім | на/у ручній | на/у ручному, ручнім | на/у ручних |