рядняний
РЯДНЯНИЙ, а, е. Прикм. до ряднина 1. Сплюнувши в руки, міцно вчепився [Митрофан] ними в рядняні цупкі гузирі (Гончар, II, 1959, 152); // Зробл., пошитий з ряднини. Тримаю в руках рядняну торбину, вона обтягує мої руки донизу (Збан., Єдина, 1959, 156); // у знач. ім. рядняне, ного, с. Те, що зроблене або пошите з ряднини. - Помиляєшся ти, небого! Не в тім розкіш, що сьогодні шерстяне, а завтра рядняне, а в тім, що завжди є те, чого треба (Л. Янов., І, 1959, 157).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рядняний | рядняна | рядняне | рядняні |
Родовий | рядняного | рядняної | рядняного | рядняних |
Давальний | рядняному | рядняній | рядняному | рядняним |
Знахідний | рядняний, рядняного | рядняну | рядняне | рядняні, рядняних |
Орудний | рядняним | рядняною | рядняним | рядняними |
Місцевий | на/у рядняному, ряднянім | на/у рядняній | на/у рядняному, ряднянім | на/у рядняних |