ряст
РЯСТ, у, ч. 1. (Corydalis Medic ). Багаторічна трав'яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці. Ряст - одна з найперших весняних рослин, яка дуже поширена по листяних та мішаних лісах і заростях чагарників (Практ. з систем. та морф. рослин, 1955, 151); Поля зеленіють У раннім теплі, І проліском, рястом Квітують ліси (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 48).
Білий ряст, діал., поет. - підсніжник.
2. Зелень, трава; земля, вкрита зеленню, травою. Зелений ряст вкривав усе надбережжя, ліз на кручі, на прибережні скелі (Донч., Вибр., 1948, 124); Та озвався клич гудка над рястом І далекий, і такий близький. І схотілось до трави припасти, Цілувати, гладить колоски (Мас., Сорок.., 1957, 20).
@ Недовго ряст топтати - хто-небудь швидко помре. [Економ:] Вже й недовго, мабуть, і ряст буду топтати (Вас., III, 1960, 450); Пустити ряст топтати кого - подарувати життя кому-небудь, помилувати когось. І меч піднятий опустив [Еней]; .. І Турна ряст топтать пустив (Котл., І, 1952, 294); Топтати ряст - жити, ходити по землі. Весна за весною Летіли стрілою, Дівчинонька ряст топтала, Загулялась, не вгадала, Як стала марніть (Гл., Вибр., 1959, 199); - Ти будеш жить, ще будеш ти любити, топтати ряст і слухать солов'я (Гонч., Вибр., 1959, 382).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ряст | рясти |
Родовий | рясту | рястів |
Давальний | рястові, рясту | рястам |
Знахідний | ряст | рясти |
Орудний | рястом | рястами |
Місцевий | на/у рясті | на/у рястах |
Кличний | рясте | рясти |