рівносильний
РІВНОСИЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що рівнозначний. Я робив усе, що тільки міг, аби відводити його від такої надсильної безумної праці, бо то ж рівносильне було смерті для такого організму (Хотк., І, 1966, 158); Анничка й Блоха, зачувши крик княгині Єви, побігли їй на допомогу. Бігли чимдуж, бо смерть її була б рівносильна їхній смерті, - це вони добре знали (Гжицький, Опришки, 1962, 76).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рівносильний | рівносильна | рівносильне | рівносильні |
Родовий | рівносильного | рівносильної | рівносильного | рівносильних |
Давальний | рівносильному | рівносильній | рівносильному | рівносильним |
Знахідний | рівносильний, рівносильного | рівносильну | рівносильне | рівносильні, рівносильних |
Орудний | рівносильним | рівносильною | рівносильним | рівносильними |
Місцевий | на/у рівносильному, рівносильнім | на/у рівносильній | на/у рівносильному, рівносильнім | на/у рівносильних |