різачка
РІЗАЧКА, и, ж., розм. 1. Ріжучий біль у животі. Щоб тебе різачка понарізала (Номис, 1864, № 3725); - Ти, сучий сину, глузувати взявся наді мною? - люто засичав гайдамака і зі всього розмаху ногою садонув Семена в живіт... Скорчився як од різачки. Падаючи на землю, руками за живіт тримався... (Іщук, Вербів-чани, 1961, 261).
2. Кривавий понос. Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше - обкладки (Мирний, IV, 1955, 251); - А чим нам бути вдоволеними? Цілий рік байдикуємо під Очаковом. Доки так сидітимем? Поки різачка всіх не перекачає? (Добр., Очак. розмир, 1965, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | різачка | різачки |
Родовий | різачки | різачок |
Давальний | різачці | різачкам |
Знахідний | різачку | різачки |
Орудний | різачкою | різачками |
Місцевий | на/у різачці | на/у різачках |
Кличний | різачко | різачки |
різачок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | різачок | різачки |
Родовий | різачка | різачків |
Давальний | різачкові, різачку | різачкам |
Знахідний | різачок | різачки |
Орудний | різачком | різачками |
Місцевий | на/у різачку | на/у різачках |
Кличний | різачку | різачки |