ріпник
РІПНИК, а, ч., заст. Робітник у шахті, який видобував нафтову ропу (у 4 знач.). Тут гнули свою спину і сивіли на роботі знедолені ріпники (Кучер, Дорога.., 1958, 159); У вересневі дні 1939 року збулася споконвічна мрія трудящих Західної України. На повні груди дихнули бориславські ріпники, як колись називали нафтовиків (Роб. газ., 29.Х 1965, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ріпник | ріпники |
Родовий | ріпника | ріпників |
Давальний | ріпникові, ріпнику | ріпникам |
Знахідний | ріпника | ріпників |
Орудний | ріпником | ріпниками |
Місцевий | на/у ріпнику, ріпникові | на/у ріпниках |
Кличний | ріпнику | ріпники |