самовидець
САМОВИДЕЦЬ, дця, ч. Те саме, що очевидець. Про опришків знав [Василь] багато, оповідав про деяких як самовидець (Хотк., Довбуш, 1965, 44); Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ. Самовидці їхньої смерті - бійці-передовики - похмуро поглядали з-під вушанок на чуже безкрає місто (Гончар, III, 1959, 237); Вежі Кремля, самовидці століть, Вчувають стрімкі й гордовиті, Як серце солдатське в строю стукотить (Бажан, Роки, 1957, 256).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовидець | самовидці |
Родовий | самовидця | самовидців |
Давальний | самовидцеві, самовидцю | самовидцям |
Знахідний | самовидця | самовидців |
Орудний | самовидцем | самовидцями |
Місцевий | на/у самовидці, самовидцеві | на/у самовидцях |
Кличний | самовидцю | самовидці |